Чи призводить стрес до важких випадків ковіду?

20.08.21
20
1
Взято с ФБ-группи "COVID-19 в Україні: аналіз статистичних даних". Нижче посилання на оригінал.

Дубровський вирішив, що те, що антидепресант флуквоксамін показав ефективність у клінічних випробуваннях, доводить його тезу про те, що стрес призводить до важких випадків ковіду і потрібно менше залякувати людей, щоб вони були здоровішими. посилання на ланцет в пості, переклад з англійської, все як ми любимо. авторитетно, фахово.


чомусь не дивно, що він навіть не поцікавився механізмом дії ssri (https://uk.wikipedia.org/wiki/Селективні_інгібітори_зворотного_захоплення_серотоніну), до яких належить флувоксамін, в умовах ards і ковіду. для цього було б достатньо прочитати висновки першого дослідження ролі флувоксаміну в ковіді, опублікованого в листопаді 2020 року. до речі, дослідження було профінансовано самою дослідницею - професором ангелою райерсен (https://twitter.com/AngelaReiersen)


Eric J. Lenze, MD; Caline Mattar, MD; Charles F. Zorumski, MD; Angela M. Reiersen, MD, MPE et al
Fluvoxamine vs Placebo and Clinical Deterioration in Outpatients With Symptomatic COVID-19 A Randomized Clinical Trial
https://jamanetwork.com/journals/jama/fullarticle/2773108


там зокрема йдеться про таке:


If fluvoxamine is determined to be effective in treating COVID-19, the underlying mechanism needs further clarification. The study was prompted by a hypothesis involving the influence of fluvoxamine on the S1R-IRE1 pathway. Anti-inflammatory (cytokine reduction) actions resulting from S1R activation would fit with recent findings of benefits of other anti-inflammatory drugs, such as colchicine and corticosteroids, for COVID-19. However, a recent study found lower levels of cytokines in patients with severe COVID-19 vs patients with bacterial sepsis. Alternative mechanisms of a potential fluvoxamine benefit include direct antiviral effects via its lysosomotropic properties, modulation of the effect of IRE1 effects on autophagy, and SSRI inhibition of platelet activation.


спробую пояснити простими словами. флувоксамін - агоніст рецепторів s1r, які здатні знижувати рівень цитокінів. але це лише одна з можливих дій. крім цього флувоксамін може сприяти зміні ph-рівня в лізосомах і відповідно сприяти їх деактивації, сприяти автофагії (самопоглинанню клітин) через рецептор ire1. а ще флувоксамін як і інші ssri здатен стримувати активацію тромбоцитів. як бачимо, тут ціла серія можливих впливів на інфекцію, але аже ніяк не йде мова про вплив на психіку пацієнта.


а до чого тут тромбоцити? їх роль в розвитку важкого ковіду все частіше стає темою для обговорення в медичних колах.


під час ковіду пошкоджуються періцити пульмонального ендотелія, тобто поверхні легень. щоб якось компенсувати це пошкодження, організм посилає до цих періцитів тромбоцити, які накопичуються в районі пошкодження і активують імунну систему. це нормальна захисна реакція організму. в більшості легких випадків ковіду цим все й обмежується. що відбувається у випадку важкого перебігу? імунна система, чи скоріше імунні комплекси, викликані інфекцією, продовжують активувати тромбоцити, які циркулюють в крові в пошуках місця, де вони можуть виконати свою функцію. отже вони продовжують накопичуватися в пошкоджених пульмональних тканинах. дивилися серіал "чорнобиль"? це схожа ланцюгова реакція - тромбоцити активують імунну систему, яка активує все більше тромбоцитів. 95% серотоніну, потужного нейромедіатора, зберігається в тромбоцитах. а здорові легені відповідальні за очищення організму від 80% цього серотоніну, який періодчно вивільюнється з тромбоцитів. що ж відбувається, якщо легені не в стані очистити організм від серотоніну, а пошкоджені пульмональні тканини тільки накопичують тромбоцити, які виділяють серотонін? і тут варто спитати - а що такого поганого в серотоніні? це потужний вазоконстриктор, тобто нейромедіатор, яка призводить до звуження судин. і в цьому відмінність ковіду від звичайного ards (https://uk.wikipedia.org/wiki/Гострий_респіраторний_дистрес-синдром). спочатку відбувається масивне звуження пульмональних судин, а вже потім з'являються ознаки класичного ards - альвеолярні інфільтрати. замкнуте коло продовжується - чим агресивніше звуження судин, тим більше тромбоцитів у цих судинах. більше тромбоцитів - більше серотоніну. більше серотоніну - більше звуження судин. відбувається застій крові. настільки сильний, що в крові виділяються фактори ангіогенезу - сигнали, які сприяють утворенню нових судин. ці нові судини ведуть до виникнення бронхопульмонального анастомозу, обхідних шляхів, які забирають кров від звужених судин і тренспортують її у ліве серце. венозна кров без кисню не проходить альвеоли, де вона б мала збагачуватись киснем. обхідними шляхами, по нових судинах цього бронхопульмонального шунту вона потрапляє в ліве серце і системний кровообіг. результат - людина не отримує оксигенованої крові в органах, які її потребують. паралельно з цим тромбоцити і серотонін, який вони виробляють, продовжують накопичуватися у все більших ареалах легеневих судин і через нові судини потрапляти у системний кровообіг, де вони ведуть до системної реакції - судом, гіперрефлесії і т.п. (трошки про такі речі тут https://uk.wikipedia.org/wiki/Серотоніновий_синдром). серотонін сприяє пригніченню B-клітин і вироблення антитіл. серотонін спряє гіперглікемії - підвищенню цукру в пацієнтів без діабету. хто працював з ковідними хворими знає, наскільки часто можна спостерігати саме таку реакцію.


звідки я це все знаю? не тому, що я такий розумний. а тому що, в певний момент прочитав статтю американського лікаря фаріда джалаля, яка зводила докупи багато окремих результатів з дослідів на тваринах, патофізіологічної інформації і того, що ми знаємо про ковід. це, мабуть, найбільш важливий особисто для мене paper, який дозволив мені зрозуміти, чим насправді є ця хвороба і які можливі шляхи боротьби з нею. з березня 2021 стаття досі так і залишилася препринтом.


https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3800402
якщо почитати окремі дослідження, на які посилається джалаль, вимальовується цілісна картина.


за цей час на цю тему вже вийшли інші дослідження.
наприлад, про механізм впливу ssri на ковід можна почитати тут.
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC8411309/
більше 200 посилань на літературу!


сама професор райерсен, психіатр, яка проводила перше дослідження флювоксаміну, стверджує, що він не здатен суттєво вплинути на психіку за 10 днів використання проти ковіду. ефект ssri проявляється пізніше, після досягнення певного рівня насичення. про це знають всі лікарі, які працюють з такими медикаментами.
https://twitter.com/AngelaReie.../status/1453596757577842690


тут можна ще довго розписувати окремі нюанси. це буде цікаво тільки для фахової публіки. це заклик скуповувати депривокс в аптеках? ні. цей пост просто для того, щоб показати, наскільки багато нам невідомо про ковід і наскільки глибоко дослідники намагаються зануритися, щоб зрозуміти патофізіологію того, що вбиває одних і непомітно проходить для інших.


довкола early treatments за час пандемії було багато цікавих дискусій і несподіваних поворотів. водночас я ніколи не вважав за потрібне висвітлювати цю сторону науки про ковід - я не збираюся давати терапевтичні поради через фейсбук. в останні місяці в цій спільноті відбувається багато цікавого - flccc розкололась через те, що окремі її лідери продовжували наполягати на тому, що раннє лікування repurposed drugs є більш ефективним ніж вакцинація, в той час як інша частина лікарів flccc вважає, що всі ці ранні лікування медикаментами, які не мають доказової бази при ковіді, було потрібними тільки до моменту, коли з'явилися вакцини, які ефективно запобігають госпіталізації у більшості випадків.


але повернемося до нашого випадку. ще раз - ефект ssri при ковіді полягає не в антидепресивній дії, а в впливі на рівні рецепторів і зниженню рівня серотоніну в крові.
зводити це все до "важче хворіють ті, кого залякування заганяє у депресію" - вульгарна інтерпертація даних людиною, яка не здатна працювати з науковою літературою, але використовує англомовні джерела, які не здатні інтерпертувати більшість фоловерів, для підкріплення своєї позиції, яка не обгрунтована нічим.